МОНРЕАЛЬ

Монреаль – сучасне місто в провінції Квебек. Археологи стверджують, що в місцевості, в якій розташоване місто, люди мешкали ще 4000 років тому. У тисячному році нашої ери племена лаврентійських ірокезів вже займалися обробкой кукурудзи в цих місцях. Вони ж і заснували біля гори Мон-Руаяль поселення під назвою Ошелага. У перекладі з давньо-французької слово означало «Королівська гора», а за среднефранцузької звучало як Монт-Реаль. Жак Картьє, відомий першопроходець з Франції, побував у поселенні Ошелага. За оцінкою мандрівника, в ньому мешкало понад тисячу жителів. Через 70 років інший француз, Самюель де Шамплен, встановив факт того, що племена лаврентійських індіанців покинули долину річки в наслідок масового переселення. Шамплен в 1611 році засновує на річковому острові Монреаль опорний пункт, який призначався для торгівлі хутром. 17 травня 1642 проповідники-євангелісти засновують в межах сучасного населеного пункту укріплений форт Вілль-Марі.  Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста. Тривалий час Віль-Марі був одним з найбільших центрів в Канаді, який спеціалізувався на заготівлі хутра. Крім того, саме звідси починалося багато християнських місіонерських місій. Монреаль і вся місцевість навколо аж до 1760 року були французькою колонією, однак за результатами Семирічної війни відійшли до Великобританії. Населений пункт вважається містом з 1832 року. Після відкриття судноплавного каналу Лашин, а також залізничного мосту через річку Св. Лаврентія, Монреаль перетворюється на значний транспортний вузол і починає стрімко розвиватися. До 1860 року місто стає найбільшим промисловим і культурним центром на території Британської Північної Америки і найрозвиненішим населеним пунктом Канади. У період 1844-1849 рр. франкомовний Монреаль був столицею Канади. Його позбавили такого статусу тільки тоді, коли з геополітичних міркувань в якості столичного міста була обрана Оттава. Після Першої світової війни, коли у всій Північній Америці діяв сухий закон, в Монреалі алкогольний бізнес процвітав. За часів Великої депресії місто пережило найважчі роки безробіття. У 1951 році Монреаль став містом-мільйонником. Після того як був запущений Морський шлях Святого Лаврентія, який з’єднував Великі озера з Атлантикою, місто поступово втрачає своє значення. Втім, з 1960-х деяке промислове зростання все ж простежується. У 1967 році тут навіть проводиться виставка Експо-67. У ці ж роки будуються найбільші хмарочоси на території Канади, прокладається метрополітен, а також будуються швидкісні хайвеї. У 1976 році Монреаль удостоївся честі проводити літню Олімпіаду. Наприкінці 80-х – початку 90-х в місті простежується стагнація економіки, хоча в інших канадських містах відзначалося зростання. У 2002 році до міста приєднують 27 довколишніх муніципальних утворень. Таким чином, була створена агломерація, яка займала весь острів Монреаль. Однак передмістя були переважно англомовними, тому вони вкрай різко відреагували на приєднання до франкомовного Монреалю. Як результат, частина передмість, в яких проживало 13% городян, прийняло рішення від’єднатися від великого Монреаля. Після цього на острові залишилося 15 муніципалітетів. Проте всі ці населені пункти досі є економічно залежними від Монреаля.