ВІДКРИТА ІММІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА КАНАДИ – ЗРАЗОК ДЛЯ ІНШИХ КРАЇН

Не тільки прихильники імміграції, дивляться на Канаду як на приклад, а й імміграційні противники також вважають, що ця країна проводить зразкову імміграційну політику.

Канадці люблять бути помітними, а оскільки імміграція стала ключовим питанням у світі, люди все частіше звертають увагу на Канаду, відзначаючи її як приклад країни, яка веде правильну імміграційну політику. Ще до того як Дональд Трамп переміг на виборах на пост президента США, зі своєю політичною програмою заснованої на імміграційних обмеженнях, американські теле- і радіо коментатори закликали своїх співвітчизників більше уподібнюватись на Канаду. Незважаючи на те, що 20% населення Канади іноземного походження, що є більш високим відсотком, ніж в більшості західних країн, переважна частина канадців вважають імміграцію вигідною для країни. Так звана “канадська винятковість” в імміграції та мультикультуралізмі починає поширюватися по всьому світу, так як і все більше спостерігачів згодні з тим, що ми, насправді, виконуємо цю політику, краще, ніж будь-хто інший.

“Канада є найменш ксенофобською країною в західному світі,” говорить заголовок статті на сайті Vox, в якій канадці були охарактеризовані як “найбільш відкриті і оптимістично налаштовані до імміграції” і “(Канада) є єдиною країною, що дійсно знаходиться в стороні» від сучасної тенденції до політики нативізму. “Канада повинна бути зразком для наслідування,” заявив Фарід Закарія у виданні “Washington Post” в кінці минулого року, прославляючи країну за її “розумну політику” імміграції та “сильну асиміляцію”. Канадці були щасливі прийняти таку похвалу і прославляти Канаду як “антидот” більш неспокійним західним країнам; Ахмед Хуссен, новий міністр імміграції призначений прем’єр-міністром Трюдо, прокоментував пресі своє призначення в такій формі: “Я дуже пишаюся історією нашої країни як місцем для людей які шукають притулку, місцем, де люди відкривають свої двері і серця новим іммігрантам і біженцям.” Глобальні хвилювання щодо питання імміграції можуть стати однією з форм безкоштовної реклами для Канади.

Але є дещо, в образі Канади як найдоброзичливішої країни в світі, складне для розуміння. Справа не тільки в тому, що прихильники імміграції ставлять нас за взірець, але й противники імміграції, також, люблять вказувати на Канаду, як на країну з правильною імміграційною політикою, і принаймні один з цих шанувальників може працювати в адміністрації Трампа. Після виборів в США, журналіст видання “Washington Post” розмовляв з анонімним помічником Трампа, який зсилався на систему Канади з присудженням іммігрантам балів, основаних на освіті, професійних навикчках, володінні мовою, віком та інших критеріїв, як на зразкову, на відміну від системи США яка робить акцент на возз’єднанні сімей.

Приділяючи особливу увагу висококваліфікованим іммігрантам, Канада пропонує відносно легкий шлях імміграції людям, у яких вже є запрошення на роботу в країні, і розмиває стереотип іммігрантів, як людей які не роблять внесок у розвиток суспільства. Може тому Канаду вихваляють не тільки імміграційні ліберали, а й консерватори, які хочуть помірного режиму обмеження імміграції. Майкл Брендан Догерті, консервативний оглядач видання “The Week”, закликав США “імітувати провінції Канади, виявляючи і сповіщаючи про робітничі професії або види діяльності на які є попит.” Професор права канадського походження Ф. Баклі, громадянин США, що підтримав Трампа, написав статтю закликаючи обраного президента звернути увагу на Канаду, зокрема на те, як імміграційні квоти  адаптовані до потреб різних галузей промисловості в різних частинах країни. Можливо, що все ж таки причиною, по якій Канада не мала протестів, в стилі анти-Трамповських, проти своєї імміграційної політики, є той факт, що у нас вже діє помірна імміграційна система.

Той факт, що Канада може одночасно надихати людей, які хочуть більше іммігрантів і тих, хто хоче менше, може здатися дивним. Без сумніву, можна говорити про те, що частково, відносний комфорт в проведенні Канадою своєї імміграційної політики пов’язаний в першу чергу з тим, що у нас є значні географічні та політичні відмінності. На відміну від США, Канада не має високого рівня нелегальної міграції, в значній мірі тому, що вона не поділяє кордон з набагато біднішою країною. Видання, “The Wall Street Journal” опублікувало розгорнуту статтю під назвою “Правильна імміграційна політика Канади” (How Canada got immigration right), але тільки в кінці статті, автор вказав на те, що тільки шість відсотків канадських іммігрантів нелегали, в порівнянні з близько однією третиною іммігрантів в США, що означає, що Сполучені Штати не можуть мати систему імміграції ідентичну канадській, навіть якби вони хотіли. Крім того, рівень контролю за імміграцією в Канаді вище, ніж у країн членів Європейського Союзу. В результаті, Канада ізольована від Трампа-подібної демагогії проти незаконного перетину кордону, або такого маневру як Брекзіт (Brexit). Проте, видається ймовірним, що, якби інші країни мали систему Канади, нативістичний рух не отримав б жодного імпульсу.

Це не означає, що канадці не повинні по праву пишатися тим, що й досі уникають неприємностей, які мають інші країни. Це просто означає, що, можливо, успіх Канади залежить не тільки від нашої чудової толерантності. Переїзд в Канаду, все ще є досить складним процесом, і це може бути однією з причин, чому так багато людей в США і Великобританії починають шкодувати, що не можуть цього зробити.

Джерело: http://www.macleans.ca/politics/worldpolitics/does-canada-already-have-a-trumpian-immigration-policy/