НАВІЩО КАНАДА ЗАПРОШУЄ ДО КРАЇНИ 1,5 МЛН. ІММІГРАНТІВ?

Канада робить величезну ставку на імміграцію. За рахунок безпрецедентної хвилі приїжджих уряд країни розраховує відшкодувати канадській економіці нестачу робочої сили, що загострюється через старіння населення та масовий вихід на пенсію покоління бебі-бумерів.

На початку листопада федеральна влада Канади оголосила про грандіозні плани: починаючи з найближчого січня і до кінця 2025 року уряд країни планує щорічно приймати у себе по 500 тис. іммігрантів. Тобто протягом найближчих трьох років населення Канади має збільшитися загалом на 1,5 млн осіб.

У перерахунку на душу населення це приблизно у вісім разів більше, ніж планує прийняти Сполучене Королівство, і вчетверо – ніж США.
Систематична велика гра
Протягом кількох десятиліть Канада свідомо стимулює приплив у країну нових жителів, щоб її населення та її економіка продовжували зростати. При цьому іммігрантам надається постійний дозвіл на проживання в Канаді – але не її громадянство.

Минулого року посвідку на проживання в Канаді отримали 405 тисяч осіб – за всю історію країни це найвищий показник.
Причини здебільшого пояснюються простою арифметикою. Як і в багатьох інших розвинених країнах, показники народжуваності в Канаді неухильно знижуються, а середній вік жителів – навпаки, також неухильно зростає, погрожуючи перетворити Канаду на країну пенсіонерів, забезпечувати яких працездатному населенню буде дедалі складніше.

А отже, якщо країна хоче зростати та розвивати свою економіку, без іммігрантів їй не обійтися.

Приріст робочої сили в Канаді вже майже повністю зумовлений саме імміграцією, а до 2032-го, прогнозує уряд країни, те саме можна буде сказати і про приріст населення в цілому.

Особливе місце у світі
Сьогодні майже кожен четвертий мешканець Канади є вихідцем із іншої країни. У решті держав G7 (тобто в розвинених країнах “Великої сімки”) ця цифра нижче. Взяти ті самі США, які вважають світовим центром змішування культур: там іммігранти становлять лише 14% населення. Приблизно такий самий показник у Британії.

Хоча порівнювати ситуацію з імміграцією у Британії та Канаді складно, тому що густота населення цих країн сильно відрізняється.
Британія – маленька острівна держава з високою щільністю населення, тоді як територія Канади поступається за розмірами лише російській, а мешкає там “всього” 38 мільйонів чоловік. Тобто рости є куди – у прямому значенні.

Перед Британією не стоїть завдання нарощувати населення тими темпами і в такому обсязі, як це робить Канада.
Але для успішного залучення іммігрантів однієї лише величезної майже не заселеної території та сприятливих демографічних показників Канаді недостатньо. Головне, що для цього необхідно – підтримка населення. Головний обмежувальний чинник для більшості країн – громадська думка.

Так, у США, де кількість іммігрантів, що перетинають кордон з півдня, зросла до рекордних показників, багато хто почав хвилюватися, що прибульців з-за кордону може виявитися більшим, ніж вільних робочих місць.

Однією з причин, з яких британці на референдумі вирішили залишити Євросоюз, стало саме те, що істотна частина населення країни негативно ставилася до масового припливу дешевої робочої сили з країн Східної Європи, що вступили до ЄС.

За останні кілька років британська громадська думка почала ставитися до міграції більш прихильно. Не в останню чергу тому, що після “брекситу” у мешканців країни з’явилося відчуття, що тепер держава краще за неї контролює.

У Канаді історично склалося так, що підтримка імміграції в суспільстві завжди була високою.

Це пояснюється тим, що суспільство достатньо довіряє владі країни в тому, як ті забезпечують приплив мігрантів і стежать за тим, щоб це завжди було на користь країни.

Канадський підхід
Канаду від інших країн відрізняє і той факт, що головний фокус її імміграційної політики – економічний. Більше половини нинішніх володарів посвідки на проживання змогли переїхати до країни через свої професійні навички, а не за програмою возз’єднання сімей. До 2025 уряд сподівається, що ця цифра підніметься до 60%.

Таких результатів країна досягла завдяки переходу у 1960-х роках на систему балів, яка віддає пріоритет мігрантам із затребуваними в країні знаннями та навичками. І сьогодні система по суті ґрунтується на тих же принципах.

Імміграційна система Канади унікальна, хоча в Австралії та Новій Зеландії діють схожі принципи.

У Великій Британії приблизно один із чотирьох власників посвідки на проживання отримав його на економічних підставах. У це кожен п’ятий.

Обидві країни заявляли, що сподіваються збільшити частку трудових іммігрантів із затребуваними професіями. Але, на відміну від Канади, більшість економічних іммігрантів до Британії та США мають бути спочатку запрошені роботодавцями.

У Канаді за запрошення на роботу претендент на проживання може отримати додаткові бали, але мати його при подачі заявки зовсім не обов’язково.

Хоча Великобританія також нещодавно перейшла на бальну систему, насправді вона залишається незмінною: перевага надається іммігрантам, яким уже запропонували роботу в країні.
Чи зможе Канада досягти своєї мети?
Канада не тільки приймає більше мігрантів з економічної категорії, ніж інші держави, вона також є серед найвідкритіших країн світу для біженців. У 2021 році влада країни дала притулок більш ніж 20 тис. претендентам.

Імміграція до Канади. Візи в Канаду.